Варшава, Польща

Старійшина Ухтдорф сказав українським святим у Польщі, що Бог з ними

Він сказав, що вони є прикладами доброти, рішучості і світла для світу

Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, виступив з посланням про надію, зосереджену на Христі, перед українськими біженцями у Польщі в неділю, 10 квітня 2022 р.

Апостол, який сам двічі був біженцем під час Другої світової війни, протягом того дня говоривз членами Церкви про світло Христа і надію на Нього. На духовному вечорі, який відбувся спеціально для біженців у Варшаві, він зачитав уривки з Нового Завіту, які безпосередньо стосуються долі біженців. Наприклад, у Римлянам 8 апостол Павло запитує: “Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?” І він відповідає, що ніщо не може “відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім”.

Цей уривок з Писань, як сказав старійшина Ухтдорф українським біженцям, “настільки ж дійсний і актуальний, як і 2000 років тому. І багато разів відтоді і до сьогоднішніх днів він був доречним. … Якщо ви зосереджуєтеся на Ісусі Христі, ця зосередженість принесе спокій у ваше серце, щоб ви пройшли через це одним зусиллям, так, щоб ви могли посміхатися своїм дітям. Якщо ваш чоловік, батько, друг не поруч з вами, ви можете думати і молитися про них. І коли ви знову зустрінетеся, ви скажете: “Я знала, що це станеться, бо вірю, що з усіма нами знову все буде гаразд”. І з вами все буде гаразд”.

Німець також звернув увагу на історію про те, як Ісус заспокоїв бурю і море на прохання Своїх стурбованих учнів (див. Марк 4).

“Несподівано знялася буря, як і у ваc зараз,—сказав старійшина Ухтдорф.—[Що ж Ісус] сказав Своїм апостолам [після того, як вгамував бурю?]—“Чому віри не маєте?” Але це важко в часи, коли човен тоне. Але це те, що Він сказав. І Він заспокоїв море. Отже, вони засвоїли урок, що їм слід вірити і мати віру”.

Потім старійшина Ухтдорф порівняв ситуацію біженців із ситуацією, в якій опинилися учні на Тиверіядському морі після смерті й Воскресіння Ісуса (див. Іван 21). Апостоли були розчаровані. Їхній Месія помер. Вони не знали, що робити.

“Все скінчилося. Справдилися найгірші очікування. Я не можу уявити, що вони відчували—так само, як я не можу уявити, що відчуваєте ви[, сьогоднішні біженці],—сказав старійшина Ухтдорф.—Вони були тут, на озері, у цілковитому сум’ятті і намагалися ловити рибу—те, що вони вміли, на чому добре зналися, але нічого зловити не вдалося. Саме такі почуття вірогідно виникають іноді у вас тепер. Ви не можете робити те, що робите зазвичай”.

І як Ісус сказав тим апостолам закинути свої сіті з іншого боку човна, щоб зловити рибу, так і цим біженцям, можливо, потрібно шукати світла незвичними шляхами.

“Будьте відкритими, щоб адаптуватися,—сказав старійшина Ухтдорф.—Знайте, що Спаситель любить вас. Він знає про ваші жертви. Він хоче обійняти вас Своїми руками, огорнути Своєю любов’ю”.

Апостол сказав біженцям, що вони є “прикладом добра, рішучості йти шляхом свободи й волі, відстоювати те, що є правильним, світлом для багатьох народів”. Багато людей, за його словами, подивляться на них і скажуть: “Якщо вони можуть це зробити, і ми зможемо це зробити”. Він закликав їх не недооцінювати силу свого прикладу. “Знайте, що Бог з вами,—сказав він.—Він благословлятиме вас. І зрештою Він все виправить, як завжди це робить. Можливо, не за нашим розкладом. Але, напевно, за Його розкладом”.

Старійшина Ухтдорф закликав біженців перемагати гнів любов’ю, зустрічати ненависть добротою і долати брехню правдою.

“Рухайтеся життям, довіряйте Богу та майте віру в Нього,— сказав він.—Я благословляю вас, щоб ви бачили, що рука Господа спрямовуватиме вас протягом цього життя”.

Дружина старійшини Ухтдорфа, Гаррієт, також виступала перед біженцями. Вона сказала: “Я знаю, що Небесний Батько знає про вас. Я знаю, що Ісус Христос любить вас, кожного з вас. Він дійсно любить вас, … ви не самотні”.

Одна біженка, Марина Бовт, сказала, що візит старійшини Ухтдорфа був “великою підтримкою для всього українського народу”. Присутність апостола допомогла їй побачити, що Церква розуміє не лише потреби її народу людей, але і їхні почуття.

Марина також сказала, що коментарі старійшини Ухтдорфа стали основою, що допоможе їй витримати важкі дні попереду.

“Знаєте, дуже важко всіх любити, всіх розуміти, коли наші люди страждають,— сказала вона.—Я розумію, що єдиний шлях до цього—перебувати у Христі”.

Святі в Польщі допомагають біженцям з України їжею, водою, ліками, житлом та забезпеченням інших потреб.

Марцін Кулініч, чоловік із Варшави, відкрив сторінку у Facebook, на якій зараз біля 9000 людей надають підтримку біженцям. На сьогодні його група зібрала достатньо речей для шести відправок до Львова та Києва. Він сказав, що в цей темний час руку Бога можна побачити завдяки світлу довіри серед людей, яка зросла.

“У воєнний час люди мають більше довіряти одне одному. … Мені потрібно було довіряти кільком іншим людям,—сказав він.—І багато людей довіряли мені, інколи своє життя—або коли я привозив біженців сюди, до Польщі, і своїх близьких. Я перевозив чужих дружин і дітей”.

За словами Марціна, важливо пам’ятати, що допомога біженцям—це марафон, а не спринтерський забіг.

“Робота з біженцями під час війни та відбудова у воєнний час вимагають довгострокових зусиль,—сказав він.—Багато людей схильні зосереджуватися на волонтерській роботі та внесках—і це чудово. Але це те, що триватиме роками, і нам слід бути готовими до дійсно тривалого забігу”.

Інша волонтерка, Агнешка Мазуровська, з Варшави, сказала, що рада допомагати та вислуховувати.

“Я розумію, що допомагати—це любити людей. І я люблю всіх людей у всьому світі,—сказала вона.—Тому коли я бачу самотню матір з дітьми або бачу перед собою вагітну жінку, я відчуваю багато любові до неї та до них, і я маю їм допомогти. Це мій обов'язок. Я вірю в Христа, тому намагаюся жити так, як Він, тому саме так я і дію”.