Іноді мені здається, що я — пошкоджений і несправний предмет.
Оглядаючись на своє життя, я помічаю все, у чому зазнала невдачі — всі обіцянки, яких не дотрималася; всі сподівання, яких ніколи не здійснила. Я бачу свої слабкості та властиву людській природі неміч, а також негативний вплив, які вони справили на людей поруч. Я бачу своє серце, розбите смертю матері, та думаю, чи настане той день, коли я знову стану цілою.
Існує безліч способів стати зламаним чи пошкодженим: фізично — через хворобу або якусь ваду; емоційно — через нереалізовані бажання чи невдалі романтичні стосунки; психічно — через неврози, депресію чи інші душевні хвороби; духовно — через руйнуючі сумніви чи кризу віри. І між цим нас можуть турбувати думки про те, що, можливо, через нашу людську природу і дефективність, ми не гідні бути в присутності Бога, бо з нас не буде ніякої користі в Його царстві. Іноді мене також відвідують такі думки.
Однак Бог добрий та люблячий, Він дозволив мені на власному досвіді дізнатися, в чому цінність «зламаного предмета».
Бути пошкодженим — це дар
Чому? Тому що наявність у нас якогось пошкодження здатна об’єднати нас та наблизити до Христа. Якщо ми принесемо Йому свої розбиті серця, Він їх відновить і зробить знову цілими.
Якщо ми ділимося своїми почуттями, які виникають внаслідок нашої пошкодженості, наш досвід стає важливим інструментом допомоги іншим і той зв’язок, який виникає між нами, приносить зцілення.
Нещодавно я поділилася своїм досвідом втрати матері з іншими, написавши свою розповідь і назвавши її “Весна прийде”. Це було важче зробити, ніж мені здавалося. Довелося згадати ті темні часи мого життя, сповнені цілковитого горя, та відчути бурю емоцій знову, хоча з тих пір, як моя мама пішла з життя, я вже відчула зцілення душі. Потрібна була мужність, щоб показати іншим ту частину мене, яка була такою ніжною, такою знівеченою.
Але сталися дива, коли я проходила через це. Я прочитала свою історію членам своєї сім’ї, і ми плакали… наші серця об’єдналися через те, що ми поділилися своїм горем один з одним. Люди, яких я навіть не знала, зв’язувалися зі мною та ділилися тим, як моя історія допомогла їм справитися з їхнім горем. І я була сповнена подяки за те, що Господь дозволив мені побачити, як Його рука торкнулася інших через моє розбите серце.
Бути пошкодженим — це дар, тому що коли ми пошкоджені, ми розуміємо, що для того, щоб стати цілими, нам потрібен Спаситель.
Ісус просить нас принести в жертву “розбите серце і упокорений дух” не просто так. Саме розбите серце відкрите для Нього, таким чином воно впускає в себе Його славу. Він першим відчув наш біль та горе. Завдяки тому, що ми проходимо хоча б через незначну частину того, що відчував Він і через що проходив Він, ми відчуваємо Його силу в нашому житті.
З тих пір як померла моя мама, я кілька разів плакала в людяних місцях. Одного разу це трапилося в кафетерії, коли я була з моїм другом. Емоції переповнили мене, тому що було так боляче, я так сумувала за мамою! Мій друг тихенько сидів поруч, поклавши руку мені на плече. Пам’ятаю, в той момент я відчувала любов, мир та горе одночасно, а рука друга здавалася рукою Спасителя.
Саме в такі моменти, коли я почуваюся найбільш вразливою та понівеченою, любов Спасителю здається найсильнішою. Він не засуджує мене через мої слабкості і не вимагає, щоб я рухалася швидше. Він просто залишається поруч. Щоразу, коли я приймаю причастя, це слугує нагадуванням про те, що нормально бути розбитим, тому що Ісус був розбитим також. Він — “страдник, знайомий з хворобами” і Його ранами мене зцілено (Ісая 53:3-5).
Я вдячна за дар бути розбитою. Господь показав, що Він любить мене і використовує саме через те, що я розбита. І як сказав Христос у книзі Етера 12:27: “І якщо люди прийдуть до Мене, Я покажу їм їхню слабкість. Я даю людям слабкість, щоб вони були покірними; і достатньо Моєї благодаті для всіх людей, які упокорюються переді Мною; бо якщо вони упокорюються переді Мною і мають віру в Мене, то я вчиню так, щоб слабке стало сильним для них”.
Я багато думала над значенням цього вірша. Не думаю, що нас буде позбавлено усіх наших слабкостей, але саме через Ісусову спокутуючу жертву, вони можуть стати причиною розвитку чудових стосунків з Богом та оточуючими людьми. Коли ми слабкі, ми усвідомлюємо потребу в Спасителі, і Він приходить до нас. Незважаючи на наші помилки та недоліки, поруч з Ним, тримаючись за руку, та поруч з тими, кого любимо, ми стаємо цілими.
Автор статті: Ariel Szuch