Редакція: Як ви розумієте, що таке “істинне навернення” чи “переміна серця”?
Євген Максимов (Житомир): Коли людина приймає рішення слідувати за Ісусом Христом і виконувати Його заповіді, вона робить перший крок на шляху, який веде до Небесного Батька. Потім, щоб продовжувати йти цим шляхом, їй слід відчути зміну серця, яка відбувається, коли вона приводить своє життя у відповідність з волею Бога. Істинне навернення---це процес, який триває все життя, коли ми безперервно продовжуємо освячувати своє серце, а це відбувається доки ми живемо за Євангелією і каємося у гріхах зі щирим серцем.
Костянтин Андрусський (Сімферополь): Наше свідчення---це основа нашого навернення. Неможливо бути щиро наверненим до євангелії, не маючи знання і міцного духовного підтвердження. Неможливо зберігати близькі стосунки з Господом, якщо ми не працюємо над зміцненням нашого свідчення кожного дня. Я знаю, що якщо ми будемо пам’ятати про приклад Ісуса Христа і слідувати за Ним, тоді ми досягнемо повного навернення.
Сергій Каменєв (Дніпропетровськ): Небесний Батько очікує від нас, що ми не лише самі будемо йти шляхом удосконалення, але і будемо допомагати у цьому тим, хто з нами поряд. У відновленій Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів у кожної людини є можливість удосконалюватися самій і через служіння братам і сестрам, допомагати їм на шляху удосконалення, допомагати до тих пір, доки ми всі не станемо “учасниками Божої істоти” (2 Петра 1:4). Це велике благословення---працювати на цій ниві.
Редакція: Який ваш шлях до навернення?
С. К.: Цей процес почався у мене задовго до приходу до Церкви. Спочатку Дух спонукав мене відмовитися від паління та вживання спиртних напоїв. Потім я почав слідкувати за своєю мовою і позбувся лайливих слів. Цей перелік продовжився пошуком відповіді на запитання “хто я?” і “для чого я живу на землі?”
К. А.: Мій шлях у Церкву Господа був таким самим як і в більшості членів Церкви. Я пізнав істину євангелії через молитву, вивчення Священних Писань і отримав свідчення завдяки впливу Святого Духа. Якийсь період свого життя я жив свідченнями, отриманими раніше. Але потім усвідомив, що повністю зупинився на шляху до навернення. Пізніше прийшло розуміння, що ми не можемо отримати істинне навернення, якщо не будемо поновлювати свої свідчення щодня. Не важливо---коли ми відчули переміну серця, було це 20 років тому чи лише рік тому. Важливо, що ми відчуваємо в цей момент. Як сказав давній пророк Алма: “… чи пережили ви переміну в серці, і чи відчули ви, нібито співаєте пісню викупительної любові, я хочу спитати, чи можете ви відчувати це тепер?” (Алма 5:26). Це запитання має звучати в нас постійно як камертон.
Редакція: Що допомогло і допомагає вам рухатися в процесі навернення вперед, не стояти на місці?
Є. М.: У Бога є план для кожного з нас. Ми прийшли на Землю у нашому недосконалому стані, щоб пройшовши випробування удосконалюватися в Христі. Розуміння цієї мети допомагає мені розуміти життя і необхідність випробувань, допомагає рухатися вперед у процесі навернення.
С. К.: Для тих, хто обрав головною метою свого життя досягнення досконалості, люблячий Небесний Батько дав чудовий приклад такої досконалості---Ісуса Христа. І для всіх істинних учнів Спасителя звучить крізь тисячоліття Його слова: “… якими людьми повинні ви бути? Істинно Я кажу вам, такими самими, як Я є” (3 Нефій 27:27).
К. А.: Відповідаючи на це запитання, я б хотів навести два висловлювання Одне належить старійшині Річарду Г. Скотту: “Ваше щастя, і теперішнє, і вічне, залежить від того, наскільки ви навернені й наскільки це змінило ваше життя” (“Повне навернення приносить щастя”, Ліягона, липень 2002). Друге---старійшині Меріону Дж. Ромні: “В людині, яка по-справжньому повністю навернулася, бажання того, що суперечить євангелії Ісуса Христа, вже дійсно померло” (там же). На кожному з нас лежить відповідальність постійно працювати над своїм наверненням. По суті, навернення представляє собою поєднання віри, покаяння і послушності, які проявляються у наших вчинках і рішеннях.
Редакція: У книзі Учення і Завіти сказано: “А той, хто не бажає покласти своє життя за Мене, не є Моїм учнем” (УЗ 103:28). Що це для вас означає?
Є. М.: Ісус Христос віддав Своє життя за людей. І цей Його вчинок пояснює, що означає Його найчистіша любов до нас. Його жертва---вияв Його милосердя. Ця якість, притаманна Христу, саме те, що ми намагаємося розвивати в собі. Таким чином наші жертви заради інших---це наслідок милосердя, яке в нас розвивається. Тому, якщо ми жертвуємо, то дійсно віддаємо себе Йому і стаємо більш схожими на Нього.
Руслан Хілобок (Федорівка): У храмі до мене прийшло більш глибоке розуміння відповіді на це запитання. Для того, щоб бути готовими віддати життя, спочатку треба віддати усе, що є для служіння Йому, а потім і самого себе, якщо Він того побажає. Перший президент Київського храму, президент Галбрайт, на одному з навчань для храмових працівників сказав: “Нам треба заздалегідь вирішити для себе питання, чи готовий я померти за те, у що вірю, за Ісуса Христа. І це рішення слід прийняти, ретельно обдумавши його. Такі рішення не приходять в одну мить”. В євангелії від Івана (15:13--15) Ісус назвав істинно віруючих в Нього друзями, згадавши про найвищу жертву, яка можлива для людини, а це саме віддати своє життя. Якщо ми, живучи у світі, робимо свої невеликі подвиги, гублячи себе у служінні, в проповідуванні євангелії, в жертвуванні свого майна та в інших подібних добрих справах, то ми щиро віддаємо себе Богу.
Редакція: За якими ознаками ми можемо визначити, зростаємо ми духовно, чи стоїмо на місці?
С. К.: Одне з визначень слова “досконалий”, яке дається у посібнику з вивчення Писань, звучить так---“той, хто досяг найвищої точки розвитку”. Слід розуміти, що ми не зможемо досягти цієї точки в земному житті, але ми можемо закласти міцну основу.
Р. Х.: Перше, що може допомогти,---це постановка довгострокових цілей. А якщо ми їх досягли, слід ставити наступні. Друге, коли ми досягаємо якогось успіху, необхідно продовжувати наполегливо працювати задля збереження досягнутого, і, за можливістю, намагатися примножити це.
Є. М.: Один із найпростіших критеріїв, за якими ми можемо дізнатися, чи ми зростаємо---це виконання простих зобов’язань: читання Священних Писань, молитва, відвідування недільних зборів. Другий критерій---отримання щирого бажання виконувати заповіді, бажання шукати більшого знання, мудрості і розуміння Його волі. Третій критерій---прагнення підтримувати близькі стосунки з Небесним Батьком, намагання почути те, що Він підказує нам силою Святого Духа. Наше духовне зростання---це виконання Його мети: “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39).
К. А.: Священні Писання дають нам багато прикладів істинного навернення до віри та ознак наверненої людини. Один з них---приклад народу царя Веніямина. У відповідь на його навчання вони вигукнули: “Так, ми віримо всім словам, які ти сказав нам; і ми знаємо також про їхню надійність і істинність, через Духа Господа Вседержителя, Який звершив сильну зміну в нас, або в наших серцях, що ми вже не маємо бажання чинити зло, але постійно чинити добро” (Мосія 5:2). Якщо ми навернені, то бажання чинити добро стає невід’ємною складовою нашого життя.
Редакція: Завершити нашу бесіду за “Круглим столом” хотілося б словами президента Каменєва: “Чистота і прагнення досконалості---це два крила, на яких людина може піднятися до духовних висот. Під час цього польоту буде багато труднощів і випробувань, але цей політ приносить також і багато радості. І лише завдяки Викупленню Ісуса Христа цей політ може відбутися, за що ми маємо бути безкінечно вдячні Йому. І Його досконалий приклад надихав і продовжує надихати Його учнів зважитися на такий політ”.
Ми дякуємо учасникам нашого першого “Круглого столу” і бажаємо їм, а також усім нам, бути успішними на шляху істинного навернення. Надсилайте свої пропозиції для наступних бесід по темам, які вас цікавлять, на електронну адресу: kharlamovamv@ldschurch.org