Готуючись до від’їзду в Париж 24 липня 2024 року, марафонці з американської олімпійської збірної Коннер Манц і Клейтон Янг діляться міркуваннями про свій шлях і про те, що є спільного між марафоном і життям за євангелією Ісуса Христа. “Марафон — це дуже просто. 42,2 кілометри, крок за кроком, — каже Клейтон Янг. — І євангелія також дуже проста. Але озираючись назад у часі, бачиш, наскільки важко, можливо, давалися обидві справи”.
30‑річний Янг і 27‑річний Манц — віддані члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Познайомилися вони під час занять бігом в Університеті Бригама Янга (УБЯ). У 2017 р. Манц вступив на 1-й курс, а Янг уже навчався на 3-му. Янг узяв молодшого бігуна під опіку, і між ними зав’язалася міцна дружба.
Заохочувані батьками і друзями, Янг і Манц почали займатися бігом десь з 11 років. Їхній тренер з УБЯ Ед Айстоун — дворазовий олімпійський чемпіон у чоловічому марафоні — надихнув їх спробувати себе саме в цьому виді. Хлопці захопились і поставили собі за мету стати учасниками Олімпіади.
У плині років двоє друзів спонукали і підтримували один одного. “Ми відчуваємо відповідальність один за одного і мотивуємо один одного”, — каже Янг. Під час змагань з відбору на марафоні у Флориді минулого лютого, Манц завдячує Янгу у тому, що той підтримав його під час проходження складного відрізку шляху під кінець забігу. Зрештою вони зайняли перше і друге місце, забезпечивши собі участь на Олімпіаді у Парижі 2024.
Янг і Манц обидва добровільно служили на місії повного дня для Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, зробивши перерву на два роки в заняттях бігом, щоб ділитися вченнями Ісуса Христа і служити людям. “Моя місія вплинула на все моє життя”, — каже Манц, який служив у Гані, у Західній Африці у 2015-2017 рр. Янг, який служив у Північній Кароліні з 2012 по 2014 рр., каже, що його місія “зробила його більш ментально витривалим і допомогла дивитися на все з вищої перспективи”.
Хоча обидва бігуни багато чим пожертвували заради своєї олімпійської мрії, проте за словами їхнього тренера, “жертвують насправді ті, хто нас підтримує нас, і саме їхні жертви стимулюють викладатися на повну”. “Наша олімпійська підготовка — а її значення і кількість тих, хто до неї долучився, важко переоцінити — вимагала багатьох жертв, оскільки це було дуже важливо і велика кількість людей долучилася до цього — додає Янг. — Було дуже приємно зібрати таке коло помічників на цьому шляху до Парижу”.
Окрім віри обидва бігуни завдячують своїм успіхом родині, товаришам по команді та тренерам. Манц, який одружився лише півтора роки тому, посміхається і зізнається: “Дружина утримує мене від одержимості, до якої я схильний”. Янгу не дають розслабитися донечки, яким виповнилося 3 і 5 років. Вони не дають йому відірватися від реальності і люблять його “незалежно від того, яким я приходжу до фінішу”.
Янг визнає, що на тренуваннях “так багато дрібниць, які доводиться, але іноді не хочеться робити. Проте на це перестаєш зважати, коли приходиш щодня на тренування з партнером, який так сильно заохочує, до тренера і наставника, який нагадує про відповідальність і знає, що для тебе найкраще. Це має величезний вплив. Так само і в житті за євангелією”.
Манц вважає Янга одним зі своїх перших наставників у підготовці до марафону. Сам же Янг тим, хто справив вирішальний вплив на його життя, вважає колишнього члена команди УБЯ Джареда Ворда (він посів шосте місце на літніх Олімпійських іграх 2016 р. в Ріо-де-Жанейро): “Джаред подає чудовий приклад не тільки у спорті, але і в житті і в тому, яким має бути чоловік і батько”. Тренер Янга і Манца Ед Айстоун додає, що тепер спортсмени стали наставниками для своєї зміни — молодших товаришів по команді як-от: Кеннета Рукса і Джеймса Коррігана, які змагатимуться на Паризькій Олімпіаді 2024 року в бігу на 3000 метрів з перешкодами.
“Мені подобається те, як біг, по суті, одного дня убиває тіло, щоб наступного можна було змінитись і стати кращим бігуном, — ділиться своїми міркуваннями Янг. — Ми живемо на землі, щоб навчатись і рости, щоб майже щодня напружувати та руйнувати своє духовне тіло і завдяки цьому змінюватись і вдосконалюватися. За один раз дива не станеться. З євангелією як і з бігом — просуваєшся буквально крок за кроком”.
“Як у бігу, так і в житті за євангелією, радість приходить у процесі, — додає Манц. — Багато хто не зрозуміє, чому я люблю жити за євангелією чи бігати. Але до тих, хто повністю присвячує себе тому чи іншому, приходить справжня радість”.
У Парижі Янг і Манц вийдуть на змагання в чоловічому марафоні в суботу 10 серпня.