Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів працює над наданням крісел колісних та інших засобів пересування жителям європейських країн, які цього потребують. Співпрацюючи з гуманітарними організаціями, у 2024 році Церква доставила понад 1500 таких крісел у Європу, що входять до загальної кількості в понад 750 тис. крісел колісних, пожертвуваних по всьому світу з 2001 року. Ці крісла колісні дають можливість людям здобути незалежність і побудувати нове життя.

“Завдяки кріслу колісному я можу вільніше пересуватися, зустрічатися з друзями та виконувати повсякденні завдання”, — каже Фатбарда, одержувачка крісла колісного, пожертвуваного Церквою Албанському фонду прав людей з інвалідністю (ADRF). Їй було важко знайти роботу через фізичні вади, але після отримання крісла колісного та допомоги у працевлаштуванні від ADRF вона відновила впевненість і відчуття контролю. “Раніше я боялася осуду та жалю інших, — згадує вона, — але крісло колісне повернуло мені частину моєї свободи. Тепер я сильніша, як фізично, так і морально”.
Великі зусилля Церкви, спрямовані на гуманітарну допомогу, натхнені вченнями Ісуса Христа про служіння тим, хто цього потребує. У Європі Церква співпрацює з іншими організаціями, щоб допомогти людям розвинути самозабезпечення та незалежність. Проєкт пожертвування крісел колісних відповідає цій місії.
Ілір Ґаші, з гуманітарної організації HandiKOS, координує розподіл пожертвуваних крісел колісних у Косово. “Навіть після пережитих нещасних випадків, що змінили їхні життя, наші отримувачі крісел колісних відновлюють незалежність, мобільність, а також почуття надії та щастя”.
Ґаші продовжує: “Без підтримки наших партнерів було б неможливо запропонувати широкий спектр послуг, які ми надаємо. Сьогодні я можу з упевненістю сказати, що я не вірю, що в Косово немає жодної людини, кому потрібне крісло колісне і хто не має доступу до нього”.
Щоб крісло колісне могло допомогти людині, воно повинно бути підібраним належним чином. Ґейль Йоннет, доктор медицини, користувач крісла колісного та місіонер-волонтер, здійснює для Церкви нагляд за пожертвуваннями крісел колісних в Європі. Він каже: “Крісло колісне — як черевик. Так само, як вам потрібне правильно підібране взуття для певної діяльності, вам потрібне крісло колісне, яке правильно підібране для діяльності, яку ви виконуєте, інакше це може завдати подальшої шкоди та призвести до ускладнень”. Йоннет навчає волонтерів у гуманітарних організаціях, щоб кожен потенційний отримувач міг мати крісло колісне, яке ідеально відповідає його потребам.
Співпраця з гуманітарними організаціями є вигідною для обох сторін. Йоннет пояснює: “Як Церква ми просто не маємо достатньо ресурсів, щоб у будь-який час мати волонтерів на місцях у кожній країні. Але, працюючи з цими організаціями, які вже створені в кожній країні і мають мережі для охоплення людей, ми можемо виконувати роботу набагато ефективніше”.
Наташа Ускокович, радниця з міжнародних відносин Червоного Хреста в Чорногорії, згадує: “До роботи з Церквою, отримання крісла колісного було дуже складною і тривалою процедурою для більшості людей, яким воно потрібне. Тепер же Червоний Хрест визнано організацією, яка надає крісла колісні лише за кілька днів, безкоштовно”.

Червоний Хрест в Чорногорії вперше почав співпрацювати з Церквою в питанні пожертвування крісел колісних у 2012 році. Відтоді Церква працювала з Червоним Хрестом у проєкті допомоги під час пандемії COVID-19, в наданні допомоги під час повеней та в інших проєктах, щоб підтримати та зміцнити їхні зусилля.
Вплив пожертвувань, зроблених Церквою, є особистим. Бесміра, якій, будучи студенткою, було поставлено діагноз автоімунного неврологічного захворювання, відвідала семінар з підбору крісел колісних Албанського фонду прав людей з інвалідністю (ADRF) у місті Вора. Там вона отримала відповідне її потребам крісло колісне. Окрім цього вона також отримала підтримку з питань працевлаштування від ADRF і в підсумку отримала посаду в офісі прем’єр-міністра Албанії. “Починати важко, — каже Бесміра, — але як тільки звикаєш, починаєш бачити у кріслі колісному інструмент, який дарує незалежність”.

Блерта Дренофці, виконавчий директор ADRF, сказала, що підтримка Церкви та інших організацій допомагає надавати “незалежність особам з інвалідністю, підвищуючи якість їхнього життя, бо дозволяє їм брати участь у заходах громади”. Вона додала: “У таких країнах, як Албанія, співпраця між організаціями важлива для заповнення існуючих прогалин. Пожертви Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів сприяють виконанню місії нашої організації, яка полягає у поліпшенні якості життя та захисті прав осіб з інвалідністю”.
Церква вірить, що гуманітарна діяльність відповідає справі Ісуса Христа. Йоннет каже: “Милосердя Спасителя є заразним і легко поширюється. Чим більше гуманітарної роботи ми виконуємо в Його ім’я, тим більше ми заохочуємо й надихаємо інших бути милосердними. Це ланцюгова реакція любові та щедрості”.
“Президент Спенсер В. Кімбол пояснив, що “зазвичай наші потреби [Бог] задовольняє через інших людей”. Як члени Церкви, ми благословенні бути цією іншою людиною, бути знаряддями в Його руках і брати участь у Його роботі тут, на землі”.