У 2009 році члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів Харківського округу брали активну участь у програмі Асоціації Громадської Взаємодопомоги в місті Харкові, служачи в проекті «Безкоштовна гаряча їжа».
Проект «Безкоштовна гаряча їжа» організовано як неформальне об’єднання добровольців для надання допомоги тим, чиє життя знаходиться на соціальному «дні»: бездомним, колишнім в’язням, безпомічнім літнім людям та іншим, хто в нужді й не має навіть життєво необхідного: житла, здоров’я, їжі. Добровольці поставили перед собою мінімальне завдання – нагодувати голодних, і роблять це за власний кошт і власними силами, жертвуючи гроші, продукти і свій час для того, щоб роздавати їжу. Вони роздають їжу один раз на день шість разів на тиждень. Порція розраховується з урахуванням мінімальних потреб людини і містить жири, білки та вуглеводи.
Деякі люди критикують цей проект, кажучи, що ті, хто приходять за допомогою, самі винні у своєму стані й не заслуговують на підтримку. Ось що розповідає один з добровольців, пояснюючи причину того, чому він допомагає: «Особисто я буду продовжувати співпрацю. Якщо я зможу залучити своїх знайомих і друзів зробити вклад у цю справу, то вже не прожив даремно день чи два. Так, є люди, які чекають на подачку, але є і такі, які волею долі (Богом) були приречені (за свої вчинки) на таке існування… Щоб усвідомити свої помилки «вони» повинні, як мінімум, жити, або виживати/існувати. А жити/існувати можна лише завдяки їжі… Так, можна казати, що вони винні самі. Згоден. Але ще у нас є те що називається духовністю».
Члени Церкви пам’ятають слова з Книги Мормона, сказані царем Веніямиином нібито саме для цього випадку: «Ви самі будете допомагати тим, кому буде потрібна ваша допомога; ви будете віддавати з свого майна тому, хто в нужді; і ви не дозволите, щоб жебрак марно звертався до вас із своїм проханням, і не відправите його геть, на погибель. Можливо, ви скажете: Людина сама викликала своє жебрацтво; отже я не простягну йому руки, і не дам йому від моєї їжі, і не передам йому від мого майна, щоб він не страждав, бо його покарання справедливе – Але я кажу тобі: о людино, той, хто чинить таке, також має велику причину покаятися; і якщо він не покається у тому, що він зробив, він загине навіки, і немає йому місця в царстві Божому» (Мосія 4:16-18).