У Різдвяну пору ми часто чуємо, як люди кажуть, що вони вже відчувають дух Різдва або ще не відчувають його. Думки про сніжне Різдво, відвідування різдвяного ярмарку та підготовка подарунків або приготування особливих різдвяних страв — це найпоширеніші способи відчути ту саму неповторну атмосферу свята.
На жаль, зосереджуючись на дотриманні цих святкових звичаїв, люди нерідко забувають про справжній сенс Різдва. Я особливо яскраво відчув це на місії. У грудні 1997 року мене і мого напарника перевели до маленького містечка в Уельсі, де ми і оселилися. Там був дуже маленький приход, в якому панувала атмосфера любові. Ми раділи нашому перебуванню там і старанно трудилися, сподіваючись розповісти людям про Христа. У другій половині грудня ми помітили як різні пари місіонерів, ніби змагаючись, розповідали, куди і як часто члени Церкви запрошували їх на вечерю. Здавалося, ніби це стало своєрідним спортом — упродовж цих двох святкових днів відвідати якомога більше різдвяних вечерь. Багато більш досвідчених місіонерів, згадували про те, якою смачною була традиційна різдвяна вечеря, і з нетерпінням чекали, коли настане цей особливий день.
Слухаючи всі ці радісні розповіді, ми з напарником усвідомили, що досі нас ніхто ще не запросив. Щось було не так. Але ми не хотіли нав’язуватися й надалі сподівалися, що хтось, можливо, ще запросить нас на вечерю. Різдво вже наближалося, а запрошення так і не було. Перед самим Різдвом відбулася конференція зони, де зібралися всі місіонери, які служили в Уельсі. На цій конференції панував чудовий дух. Але ще більш важливим для нас, місіонерів, були посилки з дому, які там нам вручили. Ми з напарником у піднесеному настрої повернулися до нашої квартири. Всупереч усім правилам і застереженням моїх батьків на посилці, я відкрив її того ж вечора. Усередині було кілька маленьких подарунків, лист від батьків і різдвяні солодощі. Я був у захваті! Це був чудовий вечір, і ми обоє насолоджувалися гостинцями з дому. Єдиний нюанс — Різдво ще не настало.
На жаль, до 24-го грудня ми так і не отримали жодного запрошення на вечерю. Ще гіршим було те, що наш день підготовки випав саме на 24-те грудня, і у нас було заплановано пограти в футбол з іншими місіонерами, після чого всі вирушали туди, куди їх було запрошено на вечерю. Як же ми дуже засмутилися, дізнавшись, що інші старійшини забули підвезти нас на цей захід. Ми з напарником блукали вулицями містечка під дощем, просто, щоб скоротати час. Наш настрій був аж ніяк не святковим.
Ввечері, втомлені й розчаровані, ми повернулися додому, щоб приготувати вечерю. Я добре пам’ятаю, як зайшов у квартиру: опалення знову не працювало, різдвяні пакунки від сім’ї вже давно були розпаковані, а всі смаколики, що були в них — з’їдені. Я понуро стояв у вітальні, відчуваючи себе самотнім і дуже нещасним. Усе, що я міг зробити, це увімкнути якусь різдвяну музику. Тож я це і зробив. Залунала ораторія Генделя “Месія” і мій погляд зупинився на зображенні нашого Спасителя і старшого брата, Ісуса Христа. Зображення, яке можна побачити в тисячах місіонерських квартир: прикріплене скотчем до стіни, криво, без рамки. І в ту мить я відчув дух Різдва! Я зрозумів, навіщо я тут, що ми святкуємо і що насправді має значення.
У моєму житті було багато чудових святкувань Різдва, і про них залишилося безліч приємних спогадів. Втім те Різдво у 1997 році в Уельсі залишається для мене найяскравішим з усіх. Справжнім подарунком, який я отримав на те Різдво, була глибша любов до мого Спасителя і друга, Ісуса Христа.
У своєму Різдвяному посланні в 2021 році, наш пророк, Президент Рассел М. Нельсон, сказав:
“Так багато людей навколо нас обтяжені страхом і невпевненістю. Я запрошую вас знайти місце у своєму серці для тих оточуючих вас людей, яким, можливо, важко побачити Світло Спасителя і відчути Його любов. Жодний подарунок не буде настільки значущим, як ваше, сповнене любові, служіння самотнім, виснаженим і стомленим. Це дари, що нагадують нам і їм про справжню причину цієї пори — про дар Божого Сина, Ісуса Христа, Який народився, щоб прогнати геть всякий страх і принести вічне світло та незмінну радість усім, хто йде за Ним”.
Нехай у цьому році Різдво стане для вас нагодою зміцнити своє свідчення про Ісуса Христа і допомогти іншим також отримати цей дар. Про це я молюсь. В ім’я Ісуса Христа, амінь.