Коли сім’я Стюартів збирається разом, то завжди з полички дістається одна гра, і це — “Монополія”. Життя іноді може бути схожим на гру “Монополія”. Нещодавно, під час одного сімейного заходу, моя дружина Аліса спитала мене: “Чому ти завжди такий щасливий, коли граєш у цю гру, яка змушує так сильно нервуватися?” Моя відповідь була простою: мені подобається напруга під час гри, а не перемога чи програш.
Відома (1) авторка концепції цієї гри, Ліззі Мегі, була дочкою шотландських емігрантів. Ця гра, яку вона називала “Грою життя”, мала надати безпосередній досвід почуттів, які виникають при отриманні чи втраті багатства. Її популяризували квакери, які вважали цю гру безцінною у представлені капіталізму у новому світлі. Чарльз Дерроу зробив цю гру комерційно успішною і став мільйонером. Однак, за іронією долі, Ліззі нічого не отримала.
У нас, як у шукачів Ісуса Христа, наша гра життя крутиться навколо того, щоб знайти Його (2). Шукати Ісуса Христа стає привілеєм, коли ви розумієте, що Він проклав для нас шлях до того, як знайти Його і як стати подібними до Нього. Я дізнався, що на мій шлях до Нього великою мірою впливає те, чи є я вдячним управителем.
Прізвище моєї сім’ї походить від верховних управителів в Шотландії. Роль слуг зрештою привела Стюартів до того, що вони започаткували королівську династію. Так само і ми, як шукачі Ісуса Христа, є слугами, освяченими через Спокуту Ісуса Христа, щоб стати подібними до Нього.
Девіз моєї сім’ї — “Virescit vulnere virtus”, що означає “Мужність зростає через рани”. Я відчуваю, що моя мужність зростає, коли я, як управитель, розумію свою справжню мету і силу.
Одкровення, яке було дано в Кертленді, штат Огайо, Джозефу Сміту у 1831 році, розкриває важливість управління: “І істинно в цьому ви вчинили мудро, бо вимагається Господом з руки кожного управителя давати звіт про його управительство в часі і у вічності”(3). Цей звіт є ключовою складовою вічних обіцянь вірних управителів. “Хто ж вірний і мудрий раб… над ці́лим маєтком своїм він поставить його” (4).
Подібно до гри в монополію, протилежністю управителя є невдячний власник. Власність може бути визначена так: мені найбільш важливе те, чим я володію (5). Управительство, з іншого боку, визначається так: мені найбільш важливе те, що дали мені чи довірили під мою опіку (6). Те, як ми граємо у гру життя, може змінювати нас, якщо ми розуміємо, кому ми служимо, і коли ми намагаємося удосконалитися під час різних обставин (небезпеки), які складаються протягом нашої подорожі у цій великій грі життя.
Як в грі “Монополія”, ви відчуваєте радість, коли купуєте карту з престижною власністю, або, навпаки, сум, коли потрапляєте на руйнівну картку шансів, або в деяких випадках відчай, коли всі ваші гроші втрачено через один кидок кубика, так й у грі життя: воно приносить як хороше, так і погане, як щасливе, так і сумне. Апостол Павло зауважив, яке ставлення нам треба мати, щоб стати досконалими управителями: “Подяку складайте за все” (7).
Якщо ми є вдячними управителями, то наше життя може мати більше значення ніж будь-що, що може запропонувати нам світ: наше життя може у буквальному сенсі бути зображенням Божої слави. Давид у псалмі описав це, назвавши Бога власником всього. “Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її” (8).
Я запрошую вас стати вдячними управителями під час вашої непростої гри життя. Якщо ми залишимося вірними, то отримаємо підтримку через надію, яка в Ісусі Христі, і через Його обіцяння нам: що через нашу вірність Він поставить нас над великим.
В ім’я Ісуса Христа, амінь.
Посилання:
- The New York Times, Monopoly’s inventor: The progressive Who didn’t pass go. (2015)
- Етер 12:41
- УЗ 72:3
- Матвій 24:45-47
- Oxford Dictionary (ownership)
- Merriam-Webster Dictionary (Stewardship)
- 1 Солунянам 5:18
- Псалми 23 (24):1