Якщо людина знає та розуміє історію минулого і належним чином робить висновки, то історія буде допомагати знаходити відповіді на складні запитання як зараз, так і в майбутньому.
Священні писання — це також історія! Історія народів, які жили у різні часи, на різних континентах, які мали свої успіхи та досягнення, свої падіння та підйоми, свої особливі відносини зі Спасителем.
Історія Легія — це історія однієї великої родини, члени якої чули ті самі настанови та свідчення від свого батька Легія, проживали та переживали одні і ті самі події, пройшли сотні і сотні кілометрів разом у пустелі за майже 8 років, їли разом, полювали разом, їхні діти зростали разом, вони проходили разом через ті самі труднощі та випробування, але наскільки різний досвід, різний результат отримали члени родини Легія, наскільки по-різному вони відчували aбо не відчували вплив Святого Духа та отримували або не отримували скерування згори. Хтось з його сім’ї за цей час зміцнився у вірі, отримав свідчення, наблизився до Спасителя, а хтось віддалився від Господа та загубився. Одні й ті самі події… але наскільки різний результат, дивлячись на те ким стали члені родини і де закінчилося їх життя. Для нас Нефій є взірцем віри, послуху, відданості Господу, прикладом пошуку відповідей на свої запитання.
Один із висновків з історії Легія полягає у тому що, якщо наша увага, особливо у важкі часи випробувань, буде зосереджена на нашому Спасителі, то наше життя буде іншим. Ми зможемо зміцнитися, а не загубитися. Ми зможемо наблизитися до Спасителя, а не віддалитися від Нього. Наше ставлення та відношення до того, що відбувається зараз навкруги, буде визначати, у якому духовному стані ми будемо через певний час.
У нас є велика потреба молитися та поститися, щоб Київський храм, дім Господа, був відкритий для відвідування у прийнятний для Нього час. Це Його робота та Його рішення, коли Він захоче це зробити — і так воно і буде зроблено. Проте наша відповідальність полягає у тому, щоб обирати те, що є головним та важливим для нас і молитися про це.
Я хочу, щоб ми усі пам’ятали, що відкриття храму вимагає багатьох речей, змін і подій в Україні. Якщо ми будемо молитися про те, що може вплинути на велику кількість цих важливих та необхідних подій, тоді відповідь від Господа не забариться, і тоді ми будемо мати не тільки відкритий храм, але й усе інше, тому що воно буде дано нам. Тоді молитви будуть почуті, і Господь благословить нас усім необхідним.
Я запрошую усіх нас, брати та сестри, молитися і поститися про відкриття храму, а також у наступні 4 тижні поновити свої храмові перепустки, у кого вони закінчилися.
Ми очікуємо на дива, ми робимо усе можливе, створюємо умови, коли ці дива можуть відбуватися. Через те, що ми виявляємо віру та послух, такі дива можуть бути частиною нашого життя.
Господь благословить нас усім тим, про що ми молимося, працюючи на перемогу — перемогу у щоденній духовній війні, просуваючись вперед з вірою, спираючись на Спасителя та Його вчення в усьому, що ми робимо.
Я закінчу тим, з чого розпочав: ми маємо стати сильнішими після цієї жахливої війни. Це може трапитися, якщо ми будемо проходити це випробування зі Спасителем, спираючись на Його слово, на молитву, на завіти, які уклали в храмі, не піддаючись своїм сумнівам.
Господь живий, Він знає та любить Своїх вірних!