Пісня: “Так весело мені” (Збірник дитячих пісень, с. 129).
Почніть урок з пісні “Так весело мені” (Збірник дитячих пісень, с. 129). У поясненні до пісні зверніть увагу на наступну фразу після зірочки (*): “Діти можуть перелічити інші справи, які весело робити”. Перед тим, як заспівати пісню, запитайте у дітей, що їм подобається робити, і проспівайте кілька віршів цієї пісні, використовуючи лише ці слова.
Після молитви покажіть вашій сім’ї наступний малюнок (роздрукуйте його до уроку) і поясніть, що ці діти допомагають своїм сім’ям з хатньою роботою, але вони не можуть згадати, хто яку роботу виконує. На щастя, кожна дитина прив’язала до свого пальця нитку, як нагадування про необхідність завершити роботу до того, як піти гратися. Попросіть дітей знайти, яка дитина має виконувати кожну роботу. Ви можете дати кожній дитині на малюнку ім’я.
Попросіть дітей назвати, яку роботу мала виконати кожна дитина. Запитайте:
- Які обов’язки виконуєте ви, допомагаючи вашій сім’ї?
Нагадайте вашій сім’ї про пісню, яку ви співали на початку уроку. Скажіть дітям, що це дуже добре, що вони раді так багато усього робити. Батьки завжди щасливі бачити своїх дітей щасливими. І наш Небесний Батько також щасливий, коли ми щасливі. Запитайте дітей:
- Ви могли б заспівати цю пісню, використовуючи слова, які означають різні обов’язки? (Наприклад: “мести підлогу весело” або “кімнату прибрати весело”)
Поясніть, що ми можемо виконувати будь-яку роботу з радістю. Наші почуття і наш настрій залежать від нашого ставлення, тобто наших думок стосовно нашої роботи.
Прочитайте або перекажіть вашій сім’ї наступну історію. Ви можете запропонувати дітям малювати малюнки, поки ви будете читати їм цю історію.
“Я не зможу завтра погратися з тобою”, — сказав Данилко своєму найкращому другові, Богдану.
“Чому?” — запитав Богдан.
“Завтра тато не йде на роботу в магазин, а Коля з Оленкою не йдуть до школи, і ми всі будемо прибирати подвір’я”, — пояснив Данилко.
“Цілий день?” — запитав Богдан.
“Мабуть так. Роботи багато. Нам треба буде згребти листя, вирвати бур’яни, підстригти кущі і дещо пофарбувати. Нам буде весело!” — радісно вигукнув Данилко.
“Весело? — перепитав Богдан, зморщивши носа. — Мені це більше схоже на роботу!”
“Це не робота!”— заперечив Данилко.
“Робота! — наполягав Богдан. — Гребти, прибирати і фарбувати — це все робота! Так каже мій тато! Просто запитай у свого тата. Робота — це не весело! Це важко!”
Того вечора, коли тато зайшов у кімнату Данилка, щоб побажати йому добраніч, Данилко запитав: “Тату, фарбувати, прибирати і згрібати листя — це робота?”
“Так, робота! — відповів тато. — І завтра у нас буде багато роботи”.
“Це важка робота?” — запитав Данилко.
“Так, — сказав тато. — Тому тобі треба добре виспатися і бути готовим вранці нам допомогти”.
“Гаразд”, — повільно сказав Данилко.
Перед сном він думав про те, що йому сказали Богдан і тато. Наступного ранку він вирішив, що не буде працювати. Він не збирався проводити цілий день без радості.
За сніданком усі були вдягнені в робочий одяг.
Данилко довго їв свою кашу і пив свій сік.
“Давай, Данилку!” — сказала Оленка.
“Що за черепаха!” — сказав Коля.
“Мені якось недобре”, — сказав Данилко. Чим більше він думав про те, що погано почувався, тим більше йому здавалося, що у нього боліла голова. “У мене болить голова”, — сказав він їм.
Мама торкнулася його лоба. “Температура, здається, нормальна, — сказала вона, — але мабуть тобі краще полежати на дивані, поки тобі не стане краще”.
Данилко лежав на дивані у вітальні, у той час як усі пішли надвір. Він закрив очі, але йому не спалося.
Невдовзі Оленка, Коля, мама і тато зчинили надворі такий галас, що він не міг відпочивати. Вони перегукувалися одне з одним, жартували, сміялися і розмовляли, працюючи. Через деякий час він почув голос і сміх ще однієї людини. Він швидко підвівся і визирнув у вікно.
То був Богдан! Він допомагав Колі нести корзину з листям. Данилко забув про свій головний біль і побіг надвір.
“Богдане! — закричав він. — Що ти робиш?”
“Я розважаюся!” — вигукнув Богдан.
“Але ж це робота, а ти казав, що працювати не весело!”
Богдан зупинився. Він трохи подумав, потім усміхнувся і сказав: “Працювати разом — весело!”
Данилко також усміхнувся. “Це правда, — погодився він. — Працювати разом — весело!” І він узяв граблі і почав згрібати велику купу листя. (“Working together”, Dorothy W. Peers, Friend, June 1975).
Пригощення: Банановий спліт
Половина банана на одну людину, розрізаного посередині. Подавати у мисці з морозивом. Зверху можна додати шоколадний соус, карамельний соус, свіжі полуниці, збиті вершки і подрібнені горіхи.
