Кожній мамі, якій важко вгамувати малюків на причасних зборах

'Коли Дух зі мною, діти це бачать і також Його відчувають'.

Кожній мамі, якій важко вгамувати малюків на причасних зборах

У мене є дворічний хлопчик, і він жахливо поводиться. Зізнаюся, що не постійно. Але останньої неділі в церкві (де очікується, що ми поводимося якнайкраще) він був найкращим прикладом того, як не можна поводитися.

Я знала, що нічого хорошого не треба було очікувати з тієї миті, як мого чоловіка попросили розносити причастя. Чудово. Я і четверо дітей, серед яких вищезгаданий непосидючий дворічний хлопчик, самі сидимо в нашому ряду.

Все пішло шкереберть ще до того, як почали співати причасний гімн. Спочатку немовля потягнуло збірники гімнів і вони попадали. Після того, як я їх поскладала, моя чотирирічна дитина розплакалася, бо їй хотілося з’їсти фруктові батончики. Поки я утихомирювала і втішала цього сина, мій дворічний хлопчик безперешкодно пройшов повз свою старшу сестру і мало не вибіг у прохід. Так, сьогодні я була мамою, яка не могла тримати в руках своїх дітей. Я відразу ж всадила чотирирічного хлопчика, який продовжував плакати, і вийшла у фойє.

Як тільки ми вийшли у фойє, мій дворічний син не заспокоївся. Він бігав по коридору, намагаючись від мене втекти, він намагався помалювати листок реєстрації, залишений на стільці, і коли йому вдалося відкрити скляні двері, щоб побігти на паркувальний майданчик, я майже не відреагувала. Майже.


Не було спокійної миті на роздуми. Не було часу обміркувати важливість події.


На той момент у фойє вийшли три інші мами, намагаючись заспокоїти своїх неспокійних дітей. Вже промовили причасну молитву, носій священства чемно вийшов у фойє, щоб надати нам можливість взяти участь у цьому священному обряді. Однак у мене не було відчуття, що я беру участь у чомусь священному. Не було спокійної миті на роздуми. Не було часу обміркувати важливість події. Не було самої події, яка мала зміцнювати мене духовно. Більше було схоже на те, що я просто їм шматочок хліба і п’ю маленьку скляночку води та докладаю всіх зусиль, щоб мій син узяв лише одну.

Мені все це не дуже добре вдалося, особливо беручи до уваги те, що лише кілька днів тому я прочитала десятки чудових відгуків у соціальних медіа про те, що можна зробити, аби причастя перетворилося на особливу подію. Я подумала: “Я не можу робити нічого з цього саме тому, що у мене такий синочок. Неможливо, щоб мама, така як я, здобула духовний досвід під час причастя”.

Я думала про те, що неділя була змарнована. Я повернулася до каплиці після рознесення причастя. Почалися збори свідчень. Перше почуте мною свідчення того дня змінило все моє ставлення.

Сестра розповідала, як вона читала Писання, книгу Мосії, і натрапила на вірш, де йшлося про “яскраве свідчення”. Їй сподобалася думка про те, що слід мати таке ж яскраве свідчення, як у пророків та апостолів з Писань. Їй захотілося змінити своє життя таким чином, щоб отримати це благословення. У сестри було четверо малих дітей, як і в мене, і вона розповідала, якими неспокійними бувають неділі. Щоб подолати той хаос, вона почала гаряче молитися, аби якась духовна подія відбувалася кожної неділі, і так сталося. Тут вона дуже розхвилювалася, розповідаючи про те, що кожного разу, коли вона молилася з вірою, аби пережити якусь духовну подію в неділю, це ставалося. Іноді це було в церкві, іноді після повернення додому, а бувало, що ця лагідна милість наставала в самому кінці дня. Суть у тому, що вона наставала. Коли та сестра з вірою молилася, Небесний Батько відповідав на її молитву, і кожної неділі відбувалася подія, яка зміцнювала її свідчення.

Упродовж тих трьох хвилин причасних зборів мої діти поводилися тихо. Я змогла почути свідчення сестри, і це було саме тим, що мені потрібно було почути. Оскільки я відчула Духа, мої очі також наповнилися сльозами. Мені потрібно було молитися про допомогу в неділю. Але я також відчувала, що маю змінити свої погляди. Духовні події не обмежуються кількома хвилинами рознесення причастя. Це ідеально, але не для багатьох. Мої діти не будуть абсолютно благоговійними (принаймні наступні пару років). Мій дворічний син, можливо, так ніколи і не зацікавиться своєю “причасною книгою”, де є багато зображень Ісуса. Але це не означає, що неділі обов’язково будуть бентежними. Іноді, все, що вам потрібно, — це мить, лише хвилинка, коли ви відчуваєте Духа, щоб належним чином оновитися на наступний тиждень. Тієї неділі те свідчення, ті три хвилини, дійсно стали оновленням, якого я так потребувала.


“Я почала розуміти, що Небесний Батько з усіх сил намагається навчити мене чогось важливого прямо зараз, чогось, що дивовижним чином благословить моє життя”.


Так, може здаватися, що неділя важка і тягнеться довго. Але, як написала в Instagram @denavey, дружина єпископа і мати шістьох дітей (троє з них хлопці, молодші чотирьох років):

“Я почала розуміти, що Небесний Батько з усіх сил намагається навчити мене чогось важливого прямо зараз, чогось, що дивовижним чином благословить моє життя”.

Я звертаюся до кожної матері, якій важко вгамувати малюків на причасних зборах, — ви не самотні.

В Instagram @jodeespencer написала:

“З чотирма малими дітьми, найстаршому з яких 6 років, доводиться докладати зусилля, аби причастя було чимось більшим за ще одні збори. Втім я зрозуміла, що коли старанно прагну відчути Духа, … мені вдається. І коли Дух зі МНОЮ, діти це бачать і також Його відчувають. Вони сидять з більшим благоговінням, більш слухняні і дуже стараються, щоб хоча б мама і тато слухали і вбирали Духа та навчалися”.

“У мене малі діти, тож часто важко в неділю поміркувати над тим, що треба вдосконалювати впродовж тижня, — написала natabc15. — Я зрозуміла, що якщо приділю час у суботу ввечері, щоб обміркувати свій тиждень і скласти перелік того, що роблю добре, а що треба покращити, то більш підготовлена до причасних зборів у неділю”.

Три речі

Ті коментарі й свідчення від сестер у моєму приході допомогли зрозуміти три речі, завдяки яким буде легше справлятися з малюками на причасних зборах. Можливо, вони стануть у пригоді й вам:

  1. Готуватися
  2. Молитися
  3. Виявляти терпіння

Причастя може стати для нас особливим, якщо ми краще будемо до нього готуватися впродовж тижня або хоча б вранці в неділю. Тоді, навіть якщо вам потрібно виходити в фойє під час причастя, ви вже обміркували, як можете завжди пам’ятати Ісуса Христа і краще служити Йому.

Моліться, щоб у неділю у вас відбувалася духовна подія, яка буде сприяти зміцненню свідчення, і вчіться розуміти, коли такі події трапляються не лише в церкві, але і вдома. Майте віру в те, що коли ви молитеся про такі події, завдяки яким зміцниться ваше свідчення, вони відбудуться.

І, останнє, виявляйте терпіння. Яскраве свідчення не розвивається за одну ніч. Так само і діти не стають благоговійними миттєво.

Я звертаюся до кожної мами, якій важко вгамувати малюків на причасних зборах,— не здавайтеся.

“Твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час” (УЗ 121:7).

У мене є дворічний син. Він поводиться жахливо. Ну, не увесь час. І це те, що дає мені надію. Пам’ятайте про особливі, зворушливі миті, які дарують діти. Ваші зусилля не марні, навіть коли 99 відсотків часу здається, що це не так.