“Ми віримо, що основними принципами і обрядами євангелії є: перше — віра в Господа Ісуса Христа; друге — покаяння; третє — хрищення зануренням для відпущення гріхів; четверте — рукопокладання для надання дару Святого Духа”. Ми заучуємо напам’ять це уложення віри ще з того часу, коли відвідуємо Початкове товариство. Ці принципи важливо знати до того, як людина братиме участь у обрядах, і вони так само важливі для нашого духовного розвитку впродовж довгого часу після отримання обрядів. Вони є основою, на якій ми прокладаємо свій шлях назад у присутність Бога. Обряди є важливими, але без розуміння і застосування принципів віри і покаяння обряди не матимуть сили. Обряди відкривають двері можливостям, які не реалізуються негайно (такі як дар Святого Духа, який “надає” право мати постійний супровід Святого Духа, але ми маємо заслужити це з часом), однак застосування принципів дозволяє нам отримати ці обіцяні благословення.
Що таке віра? “А віра то підстава сподіваного, доказ небаченого” (До Євреїв 11:1). Колись ми всі жили в присутності Небесного Батька, але прийняли план нашого Спасителя, згідно з яким ми погодилися прийти на землю і пройти випробування. Ми залишили затишок свого небесного дому, щоб побачити, чи будемо дослухатися до свого природного бажання пізнати Бога. Ми маємо в собі тілесну людину, яка може піддаватися спокусам, і тоді наші земні пожадання можуть брати гору над духовними стремліннями. Однак усі ми маємо в собі Світло Христа, яке буде торкатися нашого життя і розвивати в нас бажання пізнати свою божественну сутність. Віра — це дар Божий, що дозволяє нам отримати приємне “запевнення” в тому, чого не може довести наука. Саме сила віри дозволяє нам робити набагато більше, ніж ми здатні зробити без неї. Віра дозволяє нам робити кроки в темряву, маючи лише маленький вогник віри. Ми можемо не знати, яким буде кожен крок, але ми впевнені, що шлях буде вказано, і ми знатимемо, куди іти.
Павло продовжує, кажучи, що “догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду” (До Євреїв 11:6). Продовжуючи цю думку, пророк Джозеф Сміт каже, що саме на Божество “спрямована наша віра в життя і спасіння”. Така віра, зосереджена на Христі, поєднується з розуміння Спокути. “Є три необхідні речі, — каже пророк, — аби кожна мисляча й розумна істота могла виявляти віру в Бога, щоб здобути життя і спасіння”. Він їх перераховує: (1) “Ідея, що Він дійсно існує”; (2) “Правильне розуміння Його характеру, досконалостей і якостей”; і (3) “Дійсне знання про те, що спосіб життя, яким він живе, узгоджується з Його волею” (Lectures on Faith, p. 33). Пророк Джозеф не каже, що віра не може існувати без цих трьох доктрин; він лише каже, що віра “в життя і спасіння” неможлива без істинної віри. Фермер садить насіння, бо вірить, що воно проросте й стане рослиною. Ми лягаємо спати ввечері, маючи віру, що прокинемося вранці й настане новий день. Але саме віра в Ісуса Христа веде нас до спасіння.
Давайте проглянемо ще один уривок з Писань, в якому також ідеться про принцип віри. Мороній проголошує: “Я хотів би показати світові, що віра є сподіване, але не бачене; ось чому не сперечайтеся через те, що не бачите, бо ви не матимете доказів перед тим, як буде випробувано вашу віру” (Етер 12:6). Віра — це не лише те, що дозволяє нам іти вперед з надією у часи труднощів, але і дає приємне запевнення, що наш шлях пролягає у вірному напрямку, а очищувальний вогонь лише допоможе очистити наші душі. Випробування буде легко збагнути, коли ми слухаємо чиюсь історію, бо бачимо і початок, і кінець. Усе по-іншому, коли випробування трапляються в нашому житті. Так легко сказати: “Господи! Ну чому це сталося саме зі мною?” Старійшина Ніл А. Максвелл сказав таке:
То як же ми з вами можемо сподіватися, що будемо просто пурхати по життю, ніби кажучи: “Господи, дай мені набратися досвіду, але без суму, страждань, болю, протистояння, щоб мене не зраджували й не залишали. Віддали від мене, Господи, усе те, що зробило Тебе Тим, Ким Ти є! А потім дозволь прийти і перебувати з Тобою та повною мірою розділити Твою радість!” (Neal A. Maxwell, Ensign, May, 1991)
Буває так, що фермер може молитися про дощ, а потім, коли він скосив сіно і воно підсихає, він молиться про кілька погожих днів. Наше життя сповнене дощовими і погожими днями. Однак іноді нам здається, що лише ми можемо визначати розклад, за яким дощ має падати саме на наше пасовисько. Проте віра вчить нас сказати: “Господи, чого, за Твоїми сподіваннями, я маю навчитися з цього досвіду?” замість “Чому це сталося зі мною?”
Тож прагнімо запалити вогонь віри у своєму житті та дивімося, які благословення Господь нам пошле, якщо ми діємо з вірою.