На початку минулого року я обідав з однією знайомою. Незадовго до нашої зустрічі кожен з нас зробив певні кроки, відгукнувшись на заклик Президента Нельсона дізнатися про “ус[е] т[е], що Господь пообіцяв, що Він зробить для завітного Ізраїля”, роздумувати над цими обітницями, а потім обговорити “[ї]х зі своєю сім’єю і друзями”[1]. Наші серця були зворушені, коли ми обоє висловлювали своє захоплення Господніми обіцяннями. Вона зізналася, що доки не почала вивчати цю тему самостійно, їй “хотілося кричати”, коли вона чула термін “шлях завітів” у церковних виступах і уроках. У цих словах було мало сенсу. Потім, завдяки зусиллям і зосередженому вивченню, роздратування зникло, а на його місце прийшли розуміння і радість.
Наше власне вивчення завітного Ізраїля (ім’я, яке можна прочитати як “хай Бог буде понад усе”) може навчити нас, що Господні обіцяння збуваються посеред, — а не за повної відсутності, — повсякденних турбот і проблем[2]. Як і будь-хто, Аврам і Сара (які стали Авраамом і Саррою), їхній син Ісак і його дружина Ревека, а також їхній онук Яків (який став Ізраїлем) і його сім’я мали дбати про житло, їжу, воду, сім’ю, свій народ, мир та осягнути свою сутність, як для себе, так і для майбутніх поколінь[3]. Ми знаємо це відчуття.
Але Господь дає їм сміливе рішення: не гнатися за усім цим у звичний, людський спосіб, гарячково намагаючись здобути все для себе. Натомість, каже Бог, спочатку встановіть стосунки зі Мною, виконуйте слова, які Я дам, а потім Я допоможу вам встановити стосунки із тими, хто вас оточує, покажу вам, забезпечу вас, захищу вас, дам вам потомство і дам вам ім’я[4].
Така розмова з Богом спочатку може здатися незручною, оскільки вона суперечить природним інстинктам. Наше чуття говорить: ми отримуємо, коли ставимо бажане на перше місце, чи не так? Натомість Господь запрошує нас зробити щось неочікуване: послабити наше гарячкове прагнення впевненості зараз, щоб забезпечити певне майбутнє[5]. Це те, чого Мойсей навчає ізраїльтян, коли Господь з його допомогою намагається відродити завітну приналежність після більш ніж чотирьох століть єгипетського рабства: “І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною… щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина”[6].
Ми чуємо, як Ісус повторює цю саму істину на початку Свого служіння. Там, де 40-річне перебування народу Ізраїля в пустелі відновило його усвідомлення завітів, після тривалого посту Ісуса у пустелі Сатана ставить під сумнів Його божественну приналежність до завітів: “І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів. І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: “Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!” А Він відповів і промовив: “Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих”[7]. Слова завіту настільки глибоко живуть в Ісусі, і Він живе ними настільки повно, що вони формують Його природну відповідь у той момент, коли Його особистість і завітне зобов’язання знаходяться під ударом.
Невдовзі Ісус повніше розкриває це вчення: “Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й праведности Його, — а все це вам додасться” [8].
З огляду на це, ми краще розуміємо один із останніх закликів Президента Нельсона: “Зараз для нас час зробити учнівство нашим найвищим пріоритетом… Вам ще не надто рано і не надто пізно стати відданими учнями Ісуса Христа”[9]. Дійсно, як заохочував нас Президент Нельсон: “Шлях завіту відкрито для всіх. Ми благаємо кожного вийти на цей шлях разом з нами. Немає іншої роботи, яка була б настільки всеохоплюючою” [10].
Виноски
- Президент Рассел М. Нельсон, “Хай Бог буде понад усе”, жовтнева генеральна конференція 2020 р., https://www.churchofjesuschrist.org/study/general-conference/2020/10/46nelson
- Нельсон, “Хай Бог буде понад усе”. У цьому виступі Президент Нельсон зауважує: “За допомогою двох вчених, які займаються вивченням давньоєврейської мови, я дізнався, що одним з давньоєврейських значень слова Ізраїль є “хай Бог буде понад усе”. Отже, саме ім’я Ізраїль вказує на людину, яка прагне, щоб Бог був понад усе в її житті. Ця думка дуже надихає мене!”
- Див., наприклад, Бут. 12:1–4; 13:2–9; 17:6–20; 21:24–31; 24:11–14.
- Див. Бут. 12:1–3, 7; 13:14–18; 15:1–4; 17:1–22; 18:13–33; 20:17–18; 21:12–13; 22:1–2; 26:2–5, 24; 28:12–15; 31:3, 11–13; 32:24–30; 35:1, 9–13; 39: 2, 21; 46: 2–4; 48:3–
- Прикладів такої ситуації в Писаннях занадто багато, щоб їх перерахувати, але найяскравішими з них є розмова Ісуса з юнаком, який запитує про вічне життя в Євангелії від Марка, розділ 10 (10:17–27), та підбадьорення від Господа для Джозефа Сміта в Ученні і Завітах розділ 123 (123:13–17).
- Повтор. 8:3. Час перебування євреїв/ізраїльтян у Єгипті наведено у Вих. 12:40–41.
- Мт. 4:2–4 (курсив додано).
- Мт. 6:31–33.
- Президент Рассел М. Нельсон, “Господь Ісус Христос прийде знову”, жовтнева генеральна конференція 2024 р., https://www.churchofjesuschrist.org/study/general-conference/2024/10/57nelson
- Президент Рассел М. Нельсон, “Вічний завіт”, жовтнева генеральна конференція 2022 р. (https://www.churchofjesuschrist.org/study/liahona/2022/10/04-the-everlasting-covenant) (курсив додано).