Я багато разів із захопленням перечитував уривки з Книги Мормона, де розповідається історія про Алму біля вод Мормона. Алма проникливо запрошує тих, хто зібрався біля вод Мормона, охриститися(1). В одному вірші читаємо: “І ось, оскільки ви жадаєте прийти до кошари Бога і називатися Його народом, і бажаєте нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими…”(2) Для мене це завжди означало, що ми, як члени Церкви Ісуса Христа, допомагаємо полегшувати тягарі інших. Далі в книзі Мосії написано, що народ Алми потрапив у залежність від ламанійців і зазнав настільки сильного гноблення з боку амулонійців, що благав Господа про допомогу(3). Господь відповів на їхні молитви і полегшив їхні тягарі(4).
Для мене це завжди було визначною частиною історії народу Алми. У Євангелії від Матвія ми читаємо: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, ― і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, ― і знайдете спокій душам своїм”(5).
Теоретично я завжди знав, що Господь може полегшити тягарі Свого народу, і я бачив це на практиці, коли члени Церкви допомагали одне одному та підтримували одне одного.
Але два роки тому, після п’яти років хвороби, моя дружина померла від раку ― то були найтемніші дні й найсумніші години мого життя до того часу. У ті години і дні члени моєї сімʼї та Церкви були поруч зі мною і підтримували мене. Я вдячний їм усім. Щоб не залишатися вдома на самоті, я майже кожну вільну годину використовував для церковного служіння. Це допомагало якийсь час ― аж до одного недільного вечора, коли я повернувся додому після виконання доручення головувати на конференції колу.
Того вечора мене охопив сум через втрату моєї коханої дружини, з якою я був одружений багато років. Мене також переслідували страх за майбутнє, самотність, глибокий смуток і депресія. 48 годин я не міг ні працювати, ні їсти, ні виходити з дому, ні займатися чимось іншим. Потім, коли стало нестерпно, я згадав, як Павло сказав: “Вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете”(6), і також мені пригадався вірш із Матвія(5). У відчаї я відчув, що перебуваю саме в тій точці і потребую допомоги. Тож я став на коліна і помолився, благаючи, щоб мої тягарі було полегшено, а потім промовив другу молитву, благаючи, щоб через Спокуту Ісуса Христа мій тягар було знято з мене, аби я міг жити далі. Після тієї другої молитви я відчув, як мене огорнув глибокий спокій. Темрява, смуток і біль, які оточували мене, зникли. Замість темряви все довкола мене осяяло яскраве світло, і мої тягарі було знято з моїх плечей. За мить я вже міг виконувати свої звичайні обов’язки й завдання і робив це з молитвою вдячності в серці. Упродовж усього життя, спостерігаючи й відчуваючи, як Спокута Ісуса Христа очищає людей від гріха та зцілює їх, я нарешті особисто переконався, що Його обіцяння зробити наші тягарі легшими ― це ще одна грань спокутної сили Спасителя. Він не лише постраждав за гріхи світу, але й поніс наші тягарі, наш біль, і наші страждання(7).
Отже, я свідчу, що знаю: сила Спокути нашого Господа є реальною і вона може зцілювати, знімати тягарі і принести мир кожному з нас. “Якщо ви відчуваєте самотність, будь ласка, знайте, що ви можете знайти втіху. Якщо ви розчаровані, будь ласка, знайте, що ви можете знайти надію. Якщо ви бідні духом, будь ласка, знайте, що вас буде зміцнено. Якщо вас зламано, будь ласка, знайте, що вас може бути полагоджено”(7).
1. Мосія 18:8–14
2. Мосія 8:8
3. Мосія 24:12–13
4. Мосія 24:14
5. Матвій 11:28–29
6. 1 Коринтянам 10:13
7. “Полагодити зламане”, Джеффрі Р. Холланд