Бачення Північноєвропейської території — в тому, щоб запрошувати кожну людину зробити Спасителя й святі обряди центром свого життя та з радістю жити за євангелією Ісуса Христа.
Одного вересневого дня ми з моєю дружиною, президентом Гельсінського Фінляндського храму та матроною поїхали до Риги, Латвія, на спільну Балтійську конференцію під проводом президента Крістофферсона. З аеропорту ми взяли таксі до центру міста. Наш водій, якого я назву Мареком, увімкнув музику досить голосно. Тоді я тихо запитав його про місто. Він зменшив гучність радіо, і ми почали розмовляти. Марек запитав: “Що привело вас до Риги?”
Я сказав йому, що в неділю матиму виступ у церкві, де також виступатиме один із живих апостолів нашого часу — президент Крістофферсон. Я дав Марекові адресу церкви, яку він ввів у карту на своєму телефоні, та запросив його приєднатися до нас у неділю. Він ввічливо відмовився, сказавши, що йому потрібно косити газон. Я запропонував, що якщо він прийде до церкви в неділю, то я надішлю двох молодих місіонерів покосити його газон у суботу. Він знову відмовився й сказав, що не хоче приймати допомогу інших. Я запитав його про релігійні переконання й дізнався, що він має сім’ю — дружину й двох дітей, що вони вірять у Бога і Христа та намагаються жити гідним життям, але нечасто відвідують церкву. Я зауважив, що наша церква призначена для всієї родини, і запросив його привести в неділю всіх членів своєї сім’ї. Він усе ще вагався давати будь-які обіцянки, але сказав, що подумає про це. Я дав йому свою візитівку з номером телефону, адресою електронної пошти та адресою церковного вебсайту. Запрошення було зроблено, і я сказав йому, що поважаю його свободу вибору.
У неділю, перед початком зібрань, я шукав очима свого нового друга, але ніде не міг його знайти. Я виголосив свою промову і уважно слухав виступи інших промовців. Під час проміжного гімну я помітив серед присутніх Марека. Я помахав йому рукою на знак привітання, і він відповів тим самим. Після зборів ми зустрілися, і я отримав дозвіл від президента Крістофферсона представити Марека йому. У наступну мить старійшина Айдукайтіс і президент Крістофферсон вручили Марекові примірник Книги Мормона латвійською мовою, і він почув апостольське свідчення про її істинність. Президент місії представив місцевих місіонерів, які дали Марекові свої контактні дані та висловили бажання поспілкуватися з ним пізніше. Запрошення було зроблено, і ми розійшлися по своїх справах.
Чого ми з цього навчаємося? Любити людей, ділитися своїм досвідом і з радістю запрошувати їх наблизитися до Спасителя. Ми рідко маємо можливість запросити когось познайомитися з апостолом, але можемо скористатися кожною нагодою по дорозі до церкви — коли хтось запитає, куди ми йдемо — з радістю розповісти, куди саме, і запросити друзів приєднатися до нас.
Спаситель особисто запросив Петра та Андрія: “Ідіть за Мною, — і Я зроблю вас ловцями людей”¹. Три роки потому Він сказав їм: “Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!”². Це саме запрошення залишається чинним і сьогодні.
У наш час Господь навчав: “Відкрийте вуста свої і їх буде сповнено, і ви станете, як Нефій з давнини, який мандрував з Єрусалима пустинею. Так, відкрийте свої вуста й не утримуйтесь, і вас буде навантажено снопами на ваші спини, бо знайте, Я є з вами”³.
Нам не потрібно боятися реакції інших людей, а слід довіряти, що Господь з нами: “Ти маєш завжди відкривати свої вуста в Моїй справі, не боючися, що людина може зробити, бо Я є з тобою”⁴. “Звертайтеся до Мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся”⁵.
Наш обов’язок — жити за євангелією Христа настільки добре, наскільки ми здатні, і це один із найкращих способів запросити людей прийти до Христа. Святий Дух свідчить, що Бог і Ісус Христос живуть; благословення та обряди євангелії доступні всім людям. Місія Спасителя — зцілювати та уможливити здійснення роботи зі спасіння й піднесення для кожного з нас особисто.
“Отже, ніжно улюблені браття, життєрадісно робімо все, що в нашій владі; а тоді стіймо спокійно з найглибшою впевненістю, щоб побачити Боже спасіння і руку Його, яку буде явлено”⁶.
Будьмо сміливими у нашому свідченні, прагнучи йти вперед шляхом завіту й відданого учнівства. Президент Расселл М. Нельсон закликав кожного з нас збільшувати нашу впевненість перед Богом: “Якщо ми старанно прагнемо мати у своєму житті милосердя і чесноту, то ми з більшою упевненістю наближатимемося до Бога. Я запрошую вас робити свідомі кроки, щоб зміцнювати свою впевненість перед Господом. Тоді, якщо ми будемо наближатися до Небесного Батька з усе більшою впевненістю, то сповнимося більшою радістю, а наша віра в Ісуса Христа зміцніє. Ми почнемо відчувати духовну силу, яка перевершить наші найсміливіші надії”⁷.
1. Mатвій 4:18–19.
2. Марк 16:15.
3. Учення і Завіти 33:8–9.
4. Учення і Завіти 30:11.
5. Учення і Завіти 6:36.
6. Учення і Завіти 123:17.
7. Рассел М. Нельсон, “Впевненість у присутності Бога”, квітнева генеральна конференція 2025 р. (див. також Ліягона, трав. 2025)