Моїм друзям, які проходять через кризу чверті життя

Криза чверті життя виникає в молодому віці, коли ви вступаєте в «доросле життя» і раптом розумієте, що не маєте жодного уявлення про те, що і як робити.

Коли я закінчила коледж і почала працювати на своїй першій роботі, я думала: «Ось, нарешті влаштувалась!». Протягом кількох років я була сама по собі і була впевнена в тому, що розібралася з «дорослим життям» — я винаймала жило і сама його оплачувала, готувала, розпоряджалася своїм часом і досить непогано почувалася в соціальній сфері. Просто, чи не так?

Та насправді все зовсім не так.

Суть кризи чверті життя полягає в тому, що ви, сформована роками особистість, стоїте на краю, вдивляючись у своє майбутнє і намагаючись зрозуміти, ким же ви є насправді і чого прагнете. Вам здається, що ви робите щось не так у своєму житті, і разом з тим не знаєте, як же все потрібно робити. Ви починаєте розмірковувати про майбутнє, більше турбуватися про такі речі, як забезпечення сім'ї та пенсійні заощадження. Реальність таких нових етапів життя, як шлюб і народження дітей (або їх відсутність, як у моєму випадку), починає домінувати. Закінчивши навчання, ви почуваєтеся щасливими через те, що більше не буде домашніх завдань, екзаменів тощо, але раптом зникає передбачувана система вашого життя, яка повторювалася семестр за семестром, і перед вами стоїть нове завдання — з'ясувати, що робити далі. Це хвилюючі моменти, але разом з тим — жахаючі! 

Та не хвилюйтеся — якщо у вас є ці відчуття, то це лише свідчення того, що ви такі не одні.

Мені все ще здається, що я в середині моєї власної кризи чверті життя, але я знайшла кілька речей, які допомогли пережити невизначеність цієї стадії життя.

1. Читайте Книгу Мормона. Кілька місяців тому, за тиждень до конференції колу, я почувалася збентеженою. Мої недоліки і невдачі тиснули на мене, і я сумнівалася у своїй здатності робити те, про що просить Бог. Я не могла зрозуміти, яким же повинен бути наступний крок у житті. Я пішла на конференцію колу з молитвою в серці, щоб розібратися, що ж потрібно зробити, щоб рухатися далі вперед. Відповідь була простою, приємною та зрозумілою: читати Книгу Мормона. Моє нутро відразу сповнилося радістю та вдячністю. Це було завдання, з яким я могла справитися! Я відчувала Господню любов і впевненість у тому, що якщо я старанно вивчатиму Його слово, він вестиме мене. Щоденне вивчення Писань не вирішує всі мої проблеми, але дає мені духовну силу їх долати.

2. Ходіть до інституту. Коли рік тому в моєму житті почався новий етап, мені здавалося, що я не можу втримати контроль над своїм життям, адже тоді я нікого не знала; не знала, ким хочу бути; не могла керувати своїм щоденним розкладом. Здавалося, що б я не робила, це абсолютно нічого не означало для інших, і я не уявляла, як це виправити. Прогрес в цілому був неймовірно повільним. Відповідь на цю молитву була також простою: відвідувати інститут. На моєму першому занятті ми говорили про те, як «через мале й просте відбувається велике» (Алма 37:6), і в цей момент перспектива хорошого майбутнього наче повернулася. Важливі та чудові моменти життя — це сукупність багатьох маленьких, і я знала, що, виконання таких маленьких дій як читання Писань, відвідування інституту, наявність щоденних молитов, дозволить мені досягти гідного життя.  

3. Практика самоспівчуття. Якщо ви раптом не здогадалися, я дуже сувора у відношенні до себе. Минулий рік зробив мене більш розсудливою в діалогах з собою і спробах протистояти самокритичним думкам, даючи собі слабину і повторюючи, що незалежно від того, що я роблю або не роблю, я гідна любові. Бог любить мене не через мої досягнення, а тому що я Його дитя, і я можу любити себе, тому що я Боже дитя з нескінченною цінністю, навіть, не зважаючи на те, що я не до кінця з усім розібралася.

4. Пам'ятайте, що подорож пустелею — це необхідна частина нашої життєвої мандрівки, і Бог її очолює. Молода дорослість є тимчасовим етапом, коли мова йде про відносини, кар'єру, місцезнаходження та інші аспекти життя, коли майбутнє здається невизначеним, а земля хитається під ногами. Почавши нещодавно читати Книгу Мормона заново, я зрозуміла, що Нефій був набагато більше схожий на мене, ніж я думала. Думаю, ми іноді ставимо його на п'єдестал як зразок вірності, впевненості і вважаємо, що він завжди мав досконалу довіру до Бога і завжди точно знав, що робить, та, мабуть, це не так. Були часи непевності «бо не знав [він] наперед, що [має] робити» (1 Нефій 4:6), і, хоча він бачив незвичайні чудеса, було багато відверто жахливих днів у пустелі, або таких, які не були вартими того, щоб їх описувати. Все ж кожен день був ще одним кроком на шляху до землі обітованої, і це додає мені впевненості в моїй подорожі пустелею і в тому, що Господь веде мене, як і вів Нефія, до «набагато кращої землі обіцяної» (Алма 37:45).

Проживаючи кожен день, я іноді відчуваю, що блукаю в темряві, тоді на згадку приходять слова з мого улюбленого гімну «Веди, любе світло»:

Так довго твоя сила благословляла мене,
І звісно ж далі вестиме мене
Через торфовища і трясовину, через скелі та кручі,
До тих пір, поки не скінчиться ніч.

Коли я озираюся назад, то бачу, як Бог вів мене протягом багатьох років. Маючи це знання, я можу спрямувати своє обличчя вперед, покласти свою руку в Його і сказати: «Веди мене далі».  Мені не потрібно бачити свій шлях в темряві, тому що Він знає шлях. Він є Шлях, і з Ним, навіть в розпал кризи чверті життя, я можу відчувати спокій.