Покаяння, яке призводить до навернення

Покаяння, яке призводить до навернення

В одній з моїх улюблених історій з Книги Мормона розповідається про місіонерську роботу синів Мосії серед ламанійців. Навчаючи людей, чиї традиції вочевидь не сприяли їхньому духовному зростанню, ці віддані місіонери все ж допомогли ламанійцям значно змінитися на краще. Ми знаємо, що сини Мосії “вчили з силою і владою від Бога” (Алма 17:3), але дивовижне в цій історії те, що “усі з Ламанійців, які повірили в їхнє проповідування, і були навернені до Господа, ніколи не відпали” (Алма 23:6).

Я бачив, що люди приходять до Церкви завдяки місіонерській роботі та вихованню в Церкві, і бачив, що деякі з них відступають. І цей процес змусив мене замислитися: що ж трапилося при наверненні ламанійців, якщо вони “ніколи не відпали”?

Праведні традиції

Як ці новонавернені стали мирним народом та прикладом для наслідування? У книзі Алми говориться, що цих ламанійців “було приведено до вірування в традиції Нефійців” (Алма 23:5). У наші дні ми могли б сказати, що вони були приведені до вірування в традиції святих останніх днів. Ми часто думаємо, що покаяння — це процес, під час якого ми просто відмовляємося від неправильних вчинків; проте нам важливо й замінити свої погані звички і традиції новими і хорошими.

Процес покаяння — це не просто прохання пробачити нас за зроблені нами помилки. Покаяння потребує від нас подальших дій. Коли зацікавлені Церквою зобов’язуються прийняти хрищення, це означає, що вони відчули Святого Духа і хочуть покаятися. Однак, іноді у них не виходить залишатися праведними, тому що вони не “відклали зброю своїх бунтів” (Алма 23:7), якою би вона не була.

Коли новонавернені ламанійці усвідомили, що їхні традиції були не вірними, вони зрозуміли, що їм треба змінитися. Ламанійці вирішили взяти свою зброю бунту і “захова[ти] … глибоко в землю” (Алма 24:17). Іншими словами, вони забрали свою спокусу туди, де вона не мала ніякої сили над ними. А як щодо нас? Чи забираємо ми, подібно до них, “спокуси і гріхи, які так легко обплутують [нас]”? (2 Нефий 4:18).Чи ми тримаємося якнайдалі від тих людей та місць, які можуть спровокувати нас порушити Слово Мудрості? Чи ми встановили інтернет-фільтр на свій комп’ютер і чи поставили його на видноті у своїй домівці? Чи ми закопали, фігурально висловлюючись, наші звички, які утримують нас від напарництва Святого Духа?

Ламанійці також почали встановлювати взірці праведної поведінки у своєму житті. Це був ключ до їхнього успіху. Вони заповнили вакуум у своєму житті, вводячи нові традиції, які наближали їх до Бога.

Змінити своє життя

Наша ціль — уподібнитися новонаверненим ламанійцями, щоб у нас також було велике бажання бути прощеними і, внаслідок цього, ми “не боро[лися] більше проти Бога” (Алма 23:7). “Це було все, що ми могли зробити …  — покаятися в усіх наших гріхах … і щоб Бог міг зняти їх з наших сердець, — сказали вони, — бо це було все, що ми могли зробити, щоб покаятися достатньо перед Богом, так, щоб Він зняв з нас заплямованість” (Алма 24:11). В їхніх серцях сталася зміна, яка спонукала їх на подальші дії. Покаяння ламанійців привело до появи нових традицій, які укріпили їх, коли вони стикнулися зі спокусами. Старі традиції були змінені на нові, і, завдяки цьому, люди залишалися сильними, незважаючи на довготривалі випробування.

Ми з вами, як нові члени Церкви, так і ті, хто має багатий досвід, можемо застосувати п’ять принципів, які змінять наше життя. Ці принципи — Божі заповіді. Вони допоможуть нам залишатися вірними навіть зустрівшись з випробуваннями та спокусами. Якщо ми будемо слідувати ним, Святий Дух продовжуватиме працювати за нами і зміцнювати наші свідчення:

  1. Вивчайте Священні Писання, особисто і з сім’єю.
  2. Моліться, особисто і з сім’єю.
  3. Проводьте домашній сімейний вечір.
  4. Чесно платіть десятину.
  5. Служіть людям, виконуючи ваші церковні покликання.

Якщо ми встановимо праведні традиції, то подолаємо свої слабкості, зростемо у вірі і не відступимо. Тримаючись за жезл із заліза і волаючи до Бога, ми виконаємо свої справи і основну частину процесу покаяння. Те ж саме ми робимо, викорінюючи згубні звички і замінюючи їх праведними традиціями.

Народилися ми у Церкві або тільки нещодавно охристилися, наша духовна сила виникає з постійного виконання праведних вчинків, які наближають нас до Бога. Врешті-решт, процес покаяння — це процес, під час якого ми змінюємося, робимо щось і стаємо тими, якими хоче нас бачити Небесний Батько, щоб ми могли повернутися до Його присутності.